дозбирувати

ДОЗБИ́РУВАТИ, ую, уєш, недок., ДОЗБИРА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого, що і без прям. дод.

Закінчувати збирати; збирати до кінця.

Він .. рішуче дописав з нового абзаца: “Тут я припиняю розповідь про забуті й загублені події давнини, даючи змогу всім бажаючим слідом за мною дозбирувати й дописувати решту” (П. Загребельний);

Качки, глухо бухкаючи дзьобаками в дно, дозбирували із тазика зелень (Є. Пашковський);

Котрогось дня приятель запросив його до своєї хатини у передгір'ї дозбирати напрочуд рясні тогорічні яблука (Ю. Андрухович).

Значення в інших словниках

1. дозбирувати — дозби́рувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. дозбирувати — -ую, -уєш, недок., дозбирати, -аю, -аєш, док. Закінчувати збирати що-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дозбирувати — див. доробляти  Словник синонімів Вусика
4. дозбирувати — Дозби́рувати, -зби́рую, -зби́руєш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)