домова
ДОМО́ВА, и, ж., діал.
Домовленість.
Були між ними грайливі розмови й пісні – дорога таки далеченька, і домови ж якісь, мабуть, були (Микита Чернявський);
Розум її підказував, що треба загасити той біль, треба бути холодною й безкомпромісною. Вона не змогла дотриматися тієї домови з собою й півгодини (Ю. Мушкетик);
Між ними лишалася стара домова: сьогодні Сігурд поможе йому, а взавтра Доброчин – його небожеві Олафу (І. Білик).
Словник української мови (СУМ-20)