донський
ДОНСЬКИ́Й, а́, е́.
Стос. до донця і Дону.
На Січі ще жили перекази про ті часи, коли донські козаки допомагали запорожцям і у морських походах на турків, і у боротьбі з поляками (А. Кащенко);
Навіщо ж так безглуздо й непотрібно вмирати під ударом донської шаблі, коли розливається владарем день, горить снагою сонце, і будуть далі дні і дні (Б. Антоненко-Давидович);
В той час, коли Черниш пурхав десь курсантом, Сагайду вже замітали в окопі суворі донські сніги (О. Гончар);
А другого дня, вибравши хвилину, коли Туглій разом з Кончаком та іншими донськими ханами виряджав гостей, Настя шуснула в юрту до Рути (В. Малик).
Словник української мови (СУМ-20)