драпака
ДРАПАКА́, у знач. присудка, розм.
Те саме, що дра́ла.
– Тілько з Густею розмовитися, то все проясниться, – подумав він. – А тоді забираю свої манатки та драпака через гори додому (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)ДРАПАКА́, у знач. присудка, розм.
Те саме, що дра́ла.
– Тілько з Густею розмовитися, то все проясниться, – подумав він. – А тоді забираю свої манатки та драпака через гори додому (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)