другокласний
ДРУГОКЛА́СНИЙ, а, е.
1. Який належить до другого класу (у 5 знач.).
Поїзд має дев'ять вагонів, шість із яких – другокласні (з газ.);
// Не найкращий за своїми якостями, властивостями; посередній.
– Скажіть, Михайле Семеновичу, чому французький актор, навіть другокласний, розкутий, вільний на сцені, тоді як наш і першокласний скутий?.. (з мемуарної літ.).
2. Який має два класи (у 3 знач.).
Про вчителя сільської школи збереглося небагато відомостей. За національністю українець, закінчив учительську другокласну школу, тобто школу для підготовки вчителів для шкіл грамоти (з мемуарної літ.);
Другокласні школи створювалися в кінці ХІХ ст. як кузня вчительських кадрів для церковних шкіл (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)