духотворний

ДУХОТВО́РНИЙ, а, е.

Те саме, що духотво́рчий.

Духовність – це здатність до позитивних перетворень фундаментального рівня, тобто до духотворних дій, які сприяють проявам духу (з публіц. літ.);

Оцінюючи духотворну силу природи, життя, науки і релігії, видатний вчений-педагог К. Ушинський стверджує, що “найбільшу формуючу силу простого народу має церква” (з навч. літ.).