діаспора
ДІА́СПОРА, и, ж.
1. Значна частина народу (етнічної спільноти), що перебуває поза країною його основного поселення.
Якісь майже родинні зустрічі, щоразу інтимніші й тепліші: якісь художники, .. інтелектуали з діаспори, композитори-піснярі, діячі опору, депутати рад усіх рівнів тощо (Ю. Андрухович);
Сьогодні ми не уявляємо собі буття української національної культури без мистецької діаспори (з наук.-попул. літ.);
В Індії мешкає 130-тисячна тибетська діаспора (із журн.).
2. біол. Частина рослини, що природно відокремлюється від неї і виконує функцію поширення та розмноження.
Розрізняють вегетативні (бульби, бульбоцибулини, цибулини) і генеративні діаспори (насіння, плоди, спори) (з наук. літ.).
(1) Украї́нська діа́спора етн. – українці, що мешкають поза межами українських етнічних територій.
У багатьох зарубіжних країнах при сприянні української діаспори створено фонди допомоги дітям Чорнобиля (з наук.-попул. літ.);
Перебуваючи за океаном, Катерина не лише в теорії, але й на практиці вивчала життя й побут жінок-працівниць там і тут, підробляючи у двох родинах прибиральницею і розписуючи півнями та соняхами скрині й стіни у хатах особливо патріотичних представників української діаспори (Є. Кононенко);
За видатні досягнення українська діаспора 1963 року висунула творчість письменника [І. Багряного] на здобуття Нобелівської премії (О. Шугай).
Словник української мови (СУМ-20)