дітородження

ДІТОРО́ДЖЕННЯ, я, с., книжн.

Те саме, що дітонаро́дження.

Спасеться вона [жінка] дітородженням, якщо пробуватиме в вірі, й любові, та в посвяті з розвагою (Біблія. Пер. І. Огієнка);

У заміжньої жінки краса визначалася її здатністю до дітородження; казали: “Поки курка несеться, поти в неї і гребінь красний” (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. дітородження — діторо́дження іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. дітородження — -я, с. Те саме, що дітонародження.  Великий тлумачний словник сучасної мови