езотеричний
ЕЗОТЕРИ́ЧНИЙ, а, е, книжн.
Признач. для посвячених, обізнаних у містичних, таємних ученнях; протилежне екзотеричний.
Бова не спав ночами, студіював безліч наук – від кібернетики до генетики, від історії релігій до езотеричних доктрин (О. Бердник);
Характерною рисою сучасних езотеричних культів є психофізичні вправи, які мають сприяти переживанню неофітом зміненого стану своєї свідомості (з наук. літ.);
Є багато ступенів езотеричного посвячення (утаємничення), і мудреці відповідного ступеня мають свої межі доступу до знань (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)