ендоетнонім

ЕНДОЕТНО́НІМ, а, ч., лінгв.

Ім'я народу, яким він себе називає; самоназва.

У ХІХ – на початку ХХ ст. новий загальноукраїнський ендоетнонім “українці” ще не утвердився (з наук. літ.);

Найчастіше ендоетноніми кардинально відрізняються від того, як етнічна група визначається в науковій літературі або в навколишньому суспільстві (з наук.-попул. літ.).