ерліфт
Е́РЛІ́ФТ, ч.
1. род. а. Пристрій для піднімання крапельної рідини або суміші рідини і твердого зернистого матеріалу енергією стиснутого повітря, змішаного з нею.
Ерліфт використовують для осушення шахтних стволів, що будуються бурінням (з наук. літ.);
У проектуванні ерліфтів для гідромеханізованого чищення технологічних ємностей (напр., підіймальної труби, повітропроводу) застосовуються гнучкі армовані шланги (з наук.-техн. літ.).
2. род. у. Компресорний (з використанням повітря) спосіб видобування нафти.
При компресорному способі у свердловину по трубах (ліфтах) нагнітають стиснене повітря (спосіб ерліфту), яке, змішуючись з нафтою, зменшує її вагу, і свердловина починає фонтанувати (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)