завітання

ЗАВІТА́ННЯ, я, с.

Дія за знач. завіта́ти.

[Сганарель:] Мій пан дістав високу честь запросин од вашої дружини донни Анни і має завтра ставитись на учту в ваш дім. Але як вам то недогідно, то пан мій здержиться від завітання (Леся Українка);

Їхнє завітання подало бабусі Одарці ідею відсвяткувати приїзд Шаптали (В. Підмогильний);

У повітрі не відчувалося ніякого скандалу й ніякого занепокоєння, що бувають у таких випадках, як завітання поліції (Гео Шкурупій).

Значення в інших словниках

1. завітання — завіта́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. завітання — -я, с. Дія за знач. завітати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. завітання — Завіта́ння, -ння, -нню, -нням  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. завітання — Завіта́ння, -ня с. Посѣщеніе, захожденіе.  Словник української мови Грінченка