задзеркалля
ЗАДЗЕРКА́ЛЛЯ, я, с.
У фантастичних творах – простір, країна по той бік дзеркального відображення.
Тільки в казках існують двері, які відкриваються у чарівні світи, у загадкові задзеркалля (із журн.);
// Сфера вигаданого, нереального; ілюзії, фантазії.
Чим більше Мирон розмірковував над езотеричним задзеркаллям людського життя, тим більше переконувався в тому, що Антоній навряд чи звався до відходу на Афон Антипою, як стверджують літописні та агіографічні джерела, навіть якщо й був похрещений малолітком десь у Любечі (Г. Тарасюк);
Челядюк читав найсвіжішу прозову поезію. Химерні сполучення слів відчеканювали дикий красивий міт [міф] іншого виміру світу, веселкового божественного задзеркалля (С. Процюк).
Словник української мови (СУМ-20)