задобре
ЗАДО́БРЕ, присл.
Краще, ніж звичайно або потрібно; надто добре.
Ми не повинні були просто ходити. Це означало б, що нам задобре ведеться (Ю. Андрухович);
// у знач. пред.
– Ви хотіли би сказати, що я не маю права попадати в розпуку, що мені задобре на світі і тому я така знуджена, правда? – Так, ласкава добродійко (Б. Лепкий).
Словник української мови (СУМ-20)