заманіфестований
ЗАМАНІФЕСТО́ВАНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до заманіфестува́ти.
Питання мови є центральним у “Передмові” до нездійсненого видання “Кобзаря” (1847); саме на мову обіперта заманіфестована тут Т. Шевченком ідея народності (із журн.);
// заманіфесто́вано, безос. пред.
На перших установчих зборах товариства “Просвіта” у промовах Н. Вахнянина, А. Січинського, Ф. Заревича та ін., що були опубліковані у кількох номерах “Правди” за 1868 р., заманіфестовано погляди на просвітянську діяльність (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)