запалювач
ЗАПА́ЛЮВАЧ, а, ч.
1. Той, хто запалює (у 1 знач.) що-небудь.
Тут її [Олександру] згодом і зустрів Іван Шевчук, запалювач житомирських ліхтарів (Валерій Шевчук).
2. Те саме, що запа́льник 2.
Дослідження піротехнічних виробів дозволяється тільки після видалення або надійної фіксації запалювальних і приводних вузлів (теркових запалювачів, електрозапалювачів, запальних сірників тощо) (з мови документів).
3. Речовина, що використовується для здійснення вибуху.
Білий фосфор використовують як запалювач (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)