запрясти

ЗАПРЯ́СТИ², яде́, док., чим, розм.

Почати прясти (див. пря́сти²).

Стефан виїхав наперед і, піднявши руку, заговорив так голосно, що навіть коні запряли вухами (Б. Левін);

Жеребець підняв голову й запряв білими вухами (І. Білик);

Метелик розтулив крильця, запряв вусиками і полетів (із журн.).

Значення в інших словниках

1. запрясти — -яду, -ядеш; мин. ч. запряв, -ла, -ло; док., перех. 1》 Почати прясти. 2》 перен. Затягти, заплести густою сіткою чого-небудь. 3》 Заробити прядінням.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. запрясти — запря́сти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. запрясти — ЗАПРЯ́СТИ, яду́, яде́ш; мин. ч. запря́в, ла, ло; док., перех. 1. Почати прясти. *Образно. — Тебе в тому Запорожжі небезпремінно Язиканем чи Брехачкою назвали б — Запряла свою нитку, — махнув рукою на дружину (Стельмах, Правда.., 1961, 130). 2. перен.  Словник української мови в 11 томах
4. запрясти — Запрясти см. запрядати.  Словник української мови Грінченка