захилитати
ЗАХИЛИТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого, що, чим і без дод.
Почати хилитати.
Дмухне вітрець, – замають ганчірки, Захилитає страхопуд руками. Лякаються, цвірінькають пташки! (А. Кримський);
// безос.
– Оте, що висунулося, вусате, довжелезне, в п'ять метрів. І кілограмів під триста вагою! Бо аж човен захилитало, як воно мордякою своєю в борт ткнулося! (В. Чемерис).
Словник української мови (СУМ-20)