зачавлений
ЗАЧА́ВЛЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до зачави́ти.
Хоч із лівої й надалі виривався лютий біль, пальці нападника ослабли. Між моєю спиною та стіною брудно лаявся зачавлений Сєрий (Любко Дереш);
– Гірко стало, що пройшов цілу війну, бився на всіх фронтах, дерся, діставав рани й аж тут прийдеться так безславно, як бандит, бути зачавленим слизькою вужівкою на суку першої ліпшої смереки (У. Самчук);
Як у селі патрають зачавлену курку? Щоб легше скубти пір'я, її ошпарюють окропом (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)