зашабарчати

ЗАШАБАРЧА́ТИ, чу́, чи́ш, док., розм.

Почати шабарчати.

З розгону дітлахи пурхнули в тепле озеро, аж вода зашабарчала та радісний сміх і вереск рознісся довкруги (з газ.);

// перен. Защебетати, затьохкати.

Соловей двічі задирливо тьохнув і, не переводячи духу, зашабарчав щось довге, довге (С. Васильченко).