зашкалубина
ЗАШКАЛУ́БИНА, и, ж., діал.
Шпара, щілина.
Коло самої стіни десь знайшлася зашкалубина між дошками. Перстінь [перстень] закотився туди і зник (І. Нечуй-Левицький);
А що [Олекса] був безстрашний, то ліз у такі зашкалубини між скелями, куди не то хлопці-пастухи, а й дорослі лізти не відважувалися (Г. Хоткевич);
– Ховайтеся в шанцях! – кричав охриплий Гуня, носячись по табору. – Лізьте у схови, у всі зашкалубини! (В. Чемерис).
Словник української мови (СУМ-20)