защібнений

ЗАЩІ́БНЕНИЙ, ЗАЩІ́БНУТИЙ, а, е, діал.

Дієпр. пас. до защібну́ти 1.

Старшина .. стояв біля стола та все засукував рукави своєї защібнутої на гаплики свитки, неначе збиравсь до якоїсь роботи (М. Коцюбинський);

Жінка не любила, як він до спільного стола приходив без ковніра, гарно золотою спинкою защібнутого, і без пояса, пристойно зав'язаного (Б. Лепкий);

– Та де я ховаюсь? Я не ховаюся! Ось я – виходжу! І руки по швах, він з'явився увесь: в защібненому на шпильку сірому піджачку, в сірому картузику-шестиклинці і з низкою сірих качок на шиї (М. Вінграновський).