заіграшки
ЗАІ́ГРАШКИ, присл., розм.
Те саме, що зави́грашки.
Свікліцька міцно вхопила ворота й ніби заіграшки одкинула їх набік однією рукою (І. Нечуй-Левицький);
– Хтось вас послав чи хто звелів? – Та хто їх посилав – самі пішли, – казала Оксана. – Що їм, молодим та здоровим: пішли, заіграшки, зв'язали [снопи], наговорились, наспівались, ще й додому завидна прийшли (С. Васильченко);
– Я ще копу на такій озимині заіграшки нажну, а молодь хіба так уміє серпом орудувати? (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)