знелюднений

ЗНЕЛЮ́ДНЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до знелю́днити.

Наприкінці IV ст. гуни, яких підганяв голод, що розпочався в розореній ними та знелюдненій Скіфії, пішли до Центральної Європи (з наук. літ.);

// знелю́днено, безос. пред.

Людський розум безсилий осягнути те, що вчинили проти вірмен 1915 року. Оселі й цілі місцевості було знищено і спалено дотла, знелюднено (з газ.).

2. у знач. прикм. Який знелюднився.

Я швидко пішов по знелюдненій уже вулиці, підстьобуваний ударами великих холодних крапель (Валерій Шевчук);

Гротеск має на меті створити збірний, часто перебільшений образ соціального зла й огидності, знелюдненої особистості (з навч. літ.).

Словник української мови (СУМ-20)