знерухомлений

ЗНЕРУХО́МЛЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до знерухо́мити.

– Своє я вже отримав, – вiдповiв я з кривою усмiшкою i задiяв перше з мого джентльменського набору заклять. Мій старший брат був миттю знерухомлений (О. Авраменко, В. Авраменко);

Кошти, інвестовані в необігові активи, є певною мірою знерухомленими, вилученими з обігу на тривалий період (з наук. літ.);

// знерухо́млено, безос. пред.

Зап'ясток було знерухомлено спеціальним механічним бандажем (з наук. літ.).

2. у знач. прикм. Який знерухомився.

Я стояв напружений і знерухомлений, доки не минула небезпека (із журн.).