знечулювати

ЗНЕЧУ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗНЕЧУ́ЛИТИ, лю, лиш; наказ. сп. знечу́ль; док., кого, що.

1. вет., мед. Позбавляти чутливості, відчуття болю; анестезувати, знеболювати.

Після експерименту тварин зважували на технічних вагах, знечулювали ефірним наркозом (з наук. літ.);

М'ятна олія знечулює слизову оболонку шлунка, має протинудотну та протиблювотну дію (з наук.-попул. літ.);

Перед ендоскопією необхідно знечулити слизову оболонку порожнини носа (з навч. літ.);

// що, перен. Зменшувати, тамувати.

Тої ночі в холодному, брудному купе йому не хотілося знечулювати свій душевний біль, заспокоювати себе (Ю. Щербак).

2. перен. Робити нечутливим, черствим, байдужим.

Для плоті не важлива стать, плоть є способом буття душі в часі. Вона знечулює людину, робить її невидющою перед вічністю (з наук. літ.);

З екранів, сторінок забиваються в душу віртуальні кілочки. Знечулюють, калічать, роздирають її (з газ.).

Значення в інших словниках

1. знечулювати — Знеболювати, кн. анестезувати; п-к -ЮЮЧИИ, що знечулюе, здатний знечулити, для знечулення, (засіб) анестетичний, знеболювальний, аналгетичний.  Словник синонімів Караванського
2. знечулювати — див. анестезувати  Словник синонімів Вусика