зовнішньополітичний
ЗОВНІШНЬОПОЛІТИ́ЧНИЙ, а, е.
Який характеризує зовнішню політику держави.
При формуванні концептуальних основ власної зовнішньополітичної стратегії України довелося виходити передусім із суто практичних потреб, пов'язаних із забезпеченням інтересів українського народу (з наук. літ.);
Зовнішньополітичні успіхи Риму не можна розглядати незалежно від внутрішніх відносин. Рим був молодою рабовласницькою державою, і перемога його над італійськими племенами була перемогою нового рабовласницького ладу над старим, первіснообщинним (з наук.-попул. літ.);
Петро Могила до політичних і мирських справ відносив управління, суд, законодавство. Вирішення внутрішніх політичних проблем тісно пов'язував із зовнішньополітичними, захистом суверенітету країни (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)