зрешечувати
ЗРЕШЕ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗРЕШЕТИ́ТИ, ечу́, ети́ш, док., кого, що.
Густо вкривати дірками; пробивати в багатьох місцях.
Сосни горіли, їх скошували снаряди і зрешечували осколки (із журн.);
Таки він, Матвій, міг сьогодні когось із братів, мов соняшника, зрешетити. Пігловський на його місці за милу душу пригостив би свинцевою начинкою, а Матвій чогось пожалів (М. Стельмах);
Око не спромоглося б осягнути незліченні шпари, які зрешетили землю навколо (Т. Воронович, пер. з тв. Ж. Верна);
Обстріл із кораблів буквально зрешетив оборону противника (з газ.);
* Образно. Надвечір, коли сонце опустилося на сагу, зрешетивши синяву вогняними спицями, пара коненят, весело пофоркуючи, котила під гору бричку з чотирма друзями (Микита Чернявський).
Словник української мови (СУМ-20)