зросійщений
ЗРОСІ́ЙЩЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до зросі́йщити.
Наприкінці 1991 року український народ, що за багато років призабув запорозьку вольницю, був зросійщений радянською владою, раптом сказав: “Будемо самостійними!” (із журн.);
// зросі́йщено, безос. пред.
Микола І створив окремий комітет, що мав завданням усунути на українських землях залишки місцевої культури. Було введено російську урядову мову в судах і зросійщено всі школи (з навч. літ.).
2. у знач. прикм. Який зазнав зросійщення; зрусифікований.
Мої батьки опинилися на Кавказі .. серед російської і зросійщеної людності (М. Грушевський);
Зросійщений маріупольський грек Путікос, предки якого під впливом українського оточення стали Будиками, нічим особливим не визначався (Б. Антоненко-Давидович).
Словник української мови (СУМ-20)