зчарувати

ЗЧАРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, кого, що, розм.

Док. до чарува́ти.

Скривдили бідного сироту вороженьки лихії, бодай їм долі не було. Дання якесь дали парубкові, зчарували, а тепер знущаються! (М. Коцюбинський);

– Пам'ятаю, як у гаю Ти своїм чудовим співом Зчарував усю громаду (Леся Українка);

Оплески не вгавали. Викликали всіх: тих, що зчарували театр своєю артистичною грою, і навіть тих, що не заробили на таку шану (Л. Старицька-Черняхівська);

Артисти ми – сьогодні в клубі грою Зчаруєм наших друзів-глядачів, А завтра там, на луках, за горою Почуєте за трактором наш спів (П. Усенко).

Значення в інших словниках

1. зчарувати — зчарува́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. зчарувати — -ую, -уєш, док., перех., розм. Те саме, що зачарувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. зчарувати — Зчарува́ти, -ру́ю, -ру́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. зчарувати — ЗЧАРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех., розм. Те саме, що зачарува́ти. Скривдили бідного сироту вороженьки лихії, бодай їм долі не було. Дання якесь дали парубкові, зчарували, а тепер знущаються! (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах
5. зчарувати — Зчарува́ти, -рую, -єш гл. Околдовать. Треба брата зчарувати. Гол. І. 207. Вона ж мене зчарувала. Рудан. І. 18.  Словник української мови Грінченка