Словник української мови у 20 томах

зімбабвійці

ЗІМБАБВІ́ЙЦІ, ів, мн. (одн. зімбабві́єць, і́йця, ч.; зімбабві́йка, и, ж.).

Народ, що становить основне населення Зімбабве.

Зімбабвійка перевершила власний світовий рекорд, який був встановлений на Олімпіаді у Пекіні (з газ.);

Зімбабвійці зменшують частку іноземців у видобувній промисловості (з газ.).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. зімбабвійці — -ів, мн. (одн. зімбабвієць, -йця, ч.; зімбабвійка, -и, ж.). Народ Зімбабве; представники цього народу.  Великий тлумачний словник сучасної мови