зірковий
ЗІРКО́ВИ́Й, о́ва́, о́ве́.
1. Прикм. до зі́рка 1.
Тепер же ширяє під небесами – в воздусі [повітрі], так названо простір між небесами і земним світом, інший простір, ніж повітряний і зірковий (В. Барка);
Далекі зорі на темному тлі .. Та, здається, промені однієї подовжуються. Мимоволі втягую голову в плечі, ніби зірковий викид зможе сягнути мене (І. Росоховатський);
Коли спинилась [пані] у темній хаті, крізь вікно знову посипався до неї, як струмені вічності, зірковий пил (Валерій Шевчук).
2. перен. Стос. до зірки (у 2 знач.).
Не допомогло ні зіркове дитинство вундеркінда.., ні мезальянс зі старцем-грошократом (С. Процюк);
Зіркові замашки Юрка починалися з шостого класу (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)