калокагатія

КАЛОКАГА́ТІЯ, ї, ж.

У давньогрецькій філософії гармонійне поєднання зовнішніх (фізичних) і внутрішніх (духовних) достоїнств як ідеал виховання людини.

Для Платона калокагатія була терміном важливим, але не центральним, бо і філософія його не вичерпується етикою, на відміну від сократівської (з наук. літ.);

Після Арістотеля термін “калокагатія” ще зустрічається в ранніх стоїків, але поступово зникає з розмовної філософської мови (з навч. літ.).

Значення в інших словниках

1. калокагатія — -ї, ж. Термін античної естетики, що означає гармонію зовнішнього та внутрішнього, яка є умовою краси людини.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. калокагатія — КАЛОКАГАТІЯ (грецьк. καλοκαγατια, від καλοζ — прекрасний; ανατοζ — хороший) — поняття, що виражає гармонію морально-етичного та естетичного вимірів людського буття. У вужчому сенсі термін може означати ідеал моральної та фізичної досконалості. Ідеал...  Філософський енциклопедичний словник