картечина
КАРТЕ́ЧИНА, и, ж.
Окрема частинка картечі.
Не збiгло й хвилини, як град картечi обсипав увесь пригород; бiльшiсть її врiзалась в окопища, деякi ж картечини з вереском i дзиком пролетiли через голови в придолинок до Днiстра, а деякi врiзались у тiло козаче (М. Старицький);
Картечини з декількох рогаток подіяли безвідмовно (Ю. Яновський);
– Пояснюю для тупих! – сказав він з погордою. – Називається: страйкер. Виробництво: Південно-Африканська Республіка. Магазин: дванадцять набоїв. У кожному дев'ять картечин макарівського калібру (Л. Кононович).
Словник української мови (СУМ-20)