Словник української мови у 20 томах

картечина

КАРТЕ́ЧИНА, и, ж.

Окрема частинка картечі.

Не збiгло й хвилини, як град картечi обсипав увесь пригород; бiльшiсть її врiзалась в окопища, деякi ж картечини з вереском i дзиком пролетiли через голови в придолинок до Днiстра, а деякi врiзались у тiло козаче (М. Старицький);

Картечини з декількох рогаток подіяли безвідмовно (Ю. Яновський);

– Пояснюю для тупих! – сказав він з погордою. – Називається: страйкер. Виробництво: Південно-Африканська Республіка. Магазин: дванадцять набоїв. У кожному дев'ять картечин макарівського калібру (Л. Кононович).

Словник української мови (СУМ-20)