каста
КА́СТА, и, ж.
1. В Індії та деяких інших країнах Сходу – замкнена суспільна група, члени якої пов'язані походженням, заняттям та своїм правовим станом.
В індуїзмі кожна каста ізольована від іншої касти своєю так званою чистотою, яку не можна заплямувати позакастовими контактами, особливо з членами нижчих каст (з наук.-попул. літ.);
В Індії були стани – касти, наприклад, жерців, воїнів, селян (з навч. літ.).
2. перен. Замкнена суспільна група, що зберігає свою відокремленість і привілеї.
Він був руський патріот, типовий представник того старого попівського патріотизму, що бачив націю виключно в попівській касті (І. Франко);
Життя попівське так ув'язнене в одвічні рами, так опреділене [визначене] на багато літ уперед. Прикріплене до непорушної доктрини, робить і саму касту непорушною (Г. Хоткевич);
– Он у маршових ротах місяць-два пострибав – і на фронт. А ми ніби привілейована каста (Є. Доломан);
Офіцерський склад царської армії залишився майже цілком дворянським і являв собою особливу касту, яка різко відрізнялася від солдатської маси (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)