катамаран

КАТАМАРА́Н, а, ч.

Судно з двома вузькими довгими корпусами, розміщеними на деякій відстані один від одного і з'єднаними між собою спільною палубою.

Катамаран iз голубим прапорцем на щоглi причалив до берега, на якому розкинула намети наша експедицiя (Р. Федорів);

На одному з німецьких озер лебідь закохався в катамаран (Л. Костенко);

Слово “катамаран” походить від назви плотів, які в'язали на південному узбережжі Індії (з наук.-попул. літ.);

Найбільший у світі катамаран збудовано в Шотландії (із журн.).

Значення в інших словниках

1. катамаран — катамара́н іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. катамаран — -а, ч. 1》 Пліт або невелике веслове чи парусне судно, що складається зі з'єднаних між собою колод. 2》 Судно з двома вузькими довгими корпусами, розміщеними на деякій відстані один від одного і з'єднаними між собою спільною палубою.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. катамаран — катамара́н (від тамільського каттумарам, букв. – зв’язані колоди) 1. Пліт або гребне чи вітрильне судно, що складається з кількох з’єднаних між собою колод. 2. Сучасне двокорпусне (зі спільною палубою) або однокорпусне (з поплавками-балансирами за бортом) судно.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. катамаран — Судно (яхта) з 2 паралельними корпусами, відповідно з'єднаними у надводній частині.  Універсальний словник-енциклопедія
5. катамаран — КАТАМАРА́Н, а, ч. Судно з двома вузькими довгими корпусами, розміщеними на деякій відстані один від одного і з’єднаними між собою спільною палубою. Спорудження перших сталевих катамаранів завершено на суднобудівному заводі в Ніколаєвську-на-Амурі (Роб.  Словник української мови в 11 томах