кашуби

КАШУ́БИ, ів, мн. (одн. кашу́б, а, ч.; кашу́бка, и, ж.).

Етнографічна група поляків, що живе перев. в Східному Помор'ї на захід від нижньої течії ріки Вісли.

У XIV ст. землі кашубів захопив Тевтонський орден (з наук. літ.);

Неофіційною столицею кашубів є місто Картузи (з наук.-попул. літ.);

Кашуби є прямими нащадками давньослов'янського племені поморян (з навч. літ.).

Значення в інших словниках

1. кашуби — -ів, мн. (одн. кашуб, -а, ч.; кашубка, -и, ж.). Етнографічна група поляків, що живе перев. в Східному Помор'ї на захід від нижньої течії річки Вісли.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. кашуби — Автохтонна група слов'янського населення, що населяє Ґданське і сх. частину Зх. Помор'я; попри германізацію зберегли тісні зв'язки з Польщею.  Універсальний словник-енциклопедія
3. кашуби — КАШУ́БИ, ів, мн. (одн. кашу́б, а, ч.; кашу́бка, и, ж.). Етнографічна група поляків, що живе переважно в Східному Помор’ї на захід від нижньої течії річки Вісли.  Словник української мови в 11 томах