кварц
КВАРЦ, у, ч.
1. Мінерал, що трапляється у формі кристалів і суцільних зернистих мас; використовують у радіотехніці, оптиці, ювелірній справі тощо.
Місцевість ставала кам'янистою. Земля була вкрита дрібними уламками кварцу, по яких не можна було ступати босоніж (З. Тулуб);
Двоокис кремнію трапляється в природі у вигляді мінералу кварцу, прозорі безбарвні кристали якого мають назву гірського кришталю (з навч. літ.).
2. розм. Опромінення кварцовою лампою, яке застосовується в медицині.
Пацієнти профілакторію можуть приймати тут кварц, солюкс, електрофорез та інші процедури (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)