квірит

КВІРИ́Т, а, ч., іст.

У Стародавньому Римі – повноправний римський громадянин.

– Квірити, суду час! Помститься нам пора! Проґавимо той час – не буде нам добра (І. Франко);

Повноправним громадянином Риму – квіритом – вважався лише глава сім'ї (з навч. літ.).