кендюх
КЕ́НДЮХ, а, ч.
1. Перший відділ шлунка жуйних тварин, у якому попередньо перетравлюється їжа; рубець (у 5 знач.).
І виняв [вийняв] тельбухи з кишками, Розклав [піп] гарненько їх рядами І пильно кендюх розглядав (І. Котляревський).
2. Начинений м'ясом і приготовлений як страва шлунок тварини; сальтисон.
На ньому [столі] вже парувала гречана каша з вишкварками, ковбаса з часником, начинений кендюх і коржі з маком (П. Панч);
Скіфи оточили вогнище й ножами діставали шматки козулятини з висмалених і порепаних на вогні кендюхів (І. Білик);
Вже й на весілля кендюх начиняли, гусей ловили і діжу вчиняли (Л. Костенко).
3. перен., зневажл. Про вайлувату людину.
– Ех ти, кендюх! Ну, не кендюх? Сидить собі у хаті (Панас Мирний);
– А ти знову мене кинув і дома ночував, старий кендюх! – лається Перегуда (В. Кучер);
– Давай утікати, – сказав Лучук Сивооку. – Давно вже сверблять мені ноги дати драла від цього кендюха (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)