кетгут
КЕТГУ́Т, у, ч.
Шовний матеріал із властивостями розсмоктування в тканинах живих організмів, вигот. із підслизової основи кишківника великої рогатої худоби або овечок.
Шовк, лавсан, кетгут аптеки відпускають у стерильних ампулах (з наук.-попул. літ.);
Останнім часом більшість хірургів перейшла на застосування хромованого кетгуту (з навч. літ.);
[Б у л а в а :] Ну, як же!.. кетгут... пам'ятаю: нитки такі для зашивання внутрішніх ран (І. Микитенко);
– Єсть! – відгукнувся доктор Івановський, і хірургічні сестри метнулися до нього з голками, кетгутом, пінцетами та йодом (Ю. Смолич);
Сава купує кетгут і медичні рукавиці, гентаміцин і окситоцин, бинти і вату (С. Процюк).
Словник української мови (СУМ-20)