Значення в інших словниках
-
кинути —
Рухати, торкатися [V]
Словник з творів Івана Франка
-
кинути —
ки́нути дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
-
кинути —
див. кидати
Словник синонімів Вусика
-
кинути —
див. кидати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
кинути —
ки́нути: ◊ ки́нути шу́флі → шуфлі ◊ клевця́ ки́нути → клевець
Лексикон львівський: поважно і на жарт
-
кинути —
(-ну, -неш) док.; мол., крим. 1. кого. Виманити за допомогою обману значну суму грошей; обдурити когось. Тією солодкою наживкою спритниця "кинула" співробітників КРУ в Полтавській області (УМ, 17.05.
Словник жарґонної лексики української мови
-
кинути —
(аж) у піт ки́дати (вдаря́ти) / ки́нути (вда́рити). 1. Викликати у кого-небудь сильне хвилювання, стан великого нервового напруження. — Єсть номери на п’ять, на три, на два карбованці .. Панові слова аж у піт кинули сіромашного Дейнеку (С.
Фразеологічний словник української мови
-
кинути —
БУ́ХНУТИ кого-що і ким-чим, розм. (поставити, покласти що-небудь недбалим, різким рухом або впустити що-небудь з глухим звуком, шумом, гуркотом), ГЕ́ПНУТИ розм., ГРИ́МНУТИ ким-чим, розм., БРЯ́ЗНУТИ підсил. розм., БРЯ́КНУТИ підсил. розм.
Словник синонімів української мови
-
кинути —
Ки́нути, -ну, -неш; кинь, ки́ньте
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
кинути —
КИ́НУТИ див. ки́дати.
Словник української мови в 11 томах