київський

КИ́ЇВСЬКИЙ, а, е.

Стос. до Києва і киян.

Потім Чайка дізнався, що це був усього-на-всього один київський аптекар (Д. Бузько);

Товариші з Київського медінституту давним-давно пороз'їздилися в різні кінці республіки, країни, а декого химерна доля, може, занесла й далі (Б. Антоненко-Давидович);

Одягнувшись, я поглянув на годинника. Стрілки показували чверть на дванадцяту за київським часом (О. Авраменко, В. Авраменко);

// Стос. до Київської Русі.

Великий князь київський Велімир повстав усією Руссю й скинув іго конунга Германаріха готського, й помстився Германаріхові за смерть князя Буса волинського (І. Білик).

Значення в інших словниках

1. київський — ки́ївський прикметник  Орфографічний словник української мови
2. київський — -а, -е. Прикм. доКиїв.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. київський — Ки́ївський, -ка, -ке  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. київський — Київський, -а, -е Кіевскій.  Словник української мови Грінченка