клавіатура
КЛАВІАТУ́РА, и, ж.
1. Весь ряд клавішів у клавішних музичних інструментів.
– Чудово! – прошептала вона в захопленні, відриваючи руки від клавіатури (Н. Кобринська);
А граюча сиділа [артистка], мов статуя, звернена до нас класичним своїм профілем, не ворухаючися тілом, і лише руки її мелькали по клавіатурі, мов білі листки (О. Кобилянська);
Довгі сухі пальці бігають по клавіатурі, ніжно, майже без натиску торкаючись клавішів (Ю. Смолич);
* Образно. З клавіатури ребер добувається звук, що нагадує непомалу вщент розладнане піаніно (О. Забужко).
2. Сукупність клавішів у якому-небудь механізмі.
Сахно не покидала своєї машинки. Вона зовсім не звернула уваги на того, що прийшов, і далі вицокувала на клавіатурі (Ю. Смолич);
Тонкі .. пальці вправно бігають по блискучій клавіатурі лінотипа (В. Кучер);
На письмовому столі, просто на клавіатурі комп'ютера, сидів великий сірий щурисько і мив мордочку передніми лапками (А. Кокотюха);
У глибині кімнати .. чоловіча постать, схилившись, чаклувала над клавіатурою (О. Ірванець).
Словник української мови (СУМ-20)