клавішник

КЛА́ВІШНИК, а, ч.

Учасник музичного гурту, який грає на клавішних (перев. електронних) музичних інструментах.

Тепер він [Цюрук] закінчував перший курс, мав бакенбарди, жував гумку і, коли був при гітарі, то напинав на лице вираз огиди і повного збайдужіння. Так само, як і їхній клавішник (В. Діброва);

– Ну що, пацани, лишився ще у нас якийсь фільм? – потягуючись на незручному сидінні, запитав клавішник (І. Карпа).