класик
КЛА́СИК, а, ч.
1. Видатний, загальновизнаний письменник, діяч науки чи мистецтва, творчість якого є взірцем у певній галузі.
– От я музику так люблю! – сказала наприкінці розмови Мелася. – І вмію грати, і знаю класиків, але Господь не дав мені таланту до музики (І. Нечуй-Левицький);
З шостого класу Франко починає збирати свою бібліотеку – і за три роки заповняє велику шафу європейськими класиками (М. Коцюбинський);
Священна перед класиками дрож, Але не завжди слухати їх треба (Д. Павличко).
2. Послідовник, представник класицизму.
Хай буду класик, а не футурист, Співець рибалок, меду й Навзікаї, Але в житті і я свій, може, хист (Коли він
є) не по вітру розмаю... (М. Рильський);
Творчість класика живопису Ніколя Пуссена перебувала під впливом бароко (з наук. літ.);
У виробленні своїх загальнотеоретичних програм, особливо в галузі жанру й стилю, класики спиралися на філософію раціоналізму (з наук.-попул. літ.).
3. Фахівець зі старогрецької і латинської мов та античної літератури.
Він викликав Іова Борецького, вченого класика, земляка й приятеля Сагайдачного, що довгий час стояв на чолі львівської школи (З. Тулуб).
Словник української мови (СУМ-20)