клекотіння

КЛЕКОТІ́ННЯ, я, с.

Дія за знач. клекоті́ти й звуки, утворювані цією дією.

Він владно плив, на клекотіння водні Тяжкі долоні мірно кладучи (М. Бажан);

Ось ще одна планета. Шаленіючі вихори хмар, клекотіння розжарених газів. Це Венера, зоря світанку, богиня любові (О. Бердник);

І вулиць викрути та злами, І світлі лінії домів, І люду вічне клекотіння, І вічне марево вітрин, І навіть брукове каміння Любив і ненавидів він (М. Рильський);

Не втікала більше, відважно стріла його очі на очі, закричала, перекриваючи його хрипке клекотіння: – Чого ти хочеш? (П. Загребельний).

Значення в інших словниках

1. клекотіння — клекоті́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. клекотіння — -я, с. Дія за знач. клекотіти й звуки, утворювані цією дією.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. клекотіння — КЛЕ́КІТ (переривчасті звуки, що їх видають деякі великі птахи), КЛЕКОТА́ННЯ (КЛЕКОТІ́ННЯ), КЛЕКТ розм., КЛЕКТА́ННЯ розм. Летять орли, і клекіт їх лунає (М. Бажан); Чорногузи по стріхах.. одностайним клекотанням вітали ранішнє сонце (М.  Словник синонімів української мови
4. клекотіння — Клекоті́ння, -ння, -нню  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. клекотіння — КЛЕКОТІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. клекоті́ти й звуки, утворювані цією дією. Він владно плив, на клекотіння водні Тяжкі долоні мірно кладучи (Бажан, І, 1946, 141); І вулиць викрути та злами, І світлі лінії домів, І люду вічне клекотіння...  Словник української мови в 11 томах