клеїльник

КЛЕЇ́ЛЬНИК, а, ч.

Той, хто займається клеєнням, обклеюванням.

Протягом року дядько працював клеїльником на виробництві гумового взуття (із журн.);

Клеїльниками оголошень підліткам простіше влаштовуватися влітку, під час шкільних канікул (з газ.).

Значення в інших словниках

1. клеїльник — клеї́льник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. клеїльник — -а, ч. Той, хто займається клеєнням, склеюванням чогось.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. клеїльник — КЛЕЇ́ЛЬНИК, а, ч. Той, хто займається клеєнням, обклеюванням.  Словник української мови в 11 томах