ковганка
КО́ВГА́НКА, и, ж.
1. Дерев'яна ступка для товчення сала, часнику і т. ін.
– Не знайдете ні товкача, ні ковганки, бо ці .. ледащиці не затовкують салом борщу (І. Нечуй-Левицький);
Вони обійшли кілька хиж. І недаремно. В одній знайшли добрий окраєць черствого хліба, в другій – шмат солонини в дерев'яній ковганці, а в третій – півмірки пшона (В. Малик);
Треба буде чимось страву затовкти. Молодиця дала ковганку (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо).
2. діал. Шматок криги, на якому діти для розваги спускаються з пагорбка.
Ми з товаришем, було, підемо на лід, вирубаємо круглу крижину, прорубаємо дірку, просунемо лозину – це ковганка. Помостимо соломи, щоб сидіти ліпше, і катаємось: один іде, а другий везе (О. Воропай).
Словник української мови (СУМ-20)