козубка
КОЗУ́БКА, и, ж., діал.
Козубенька.
Хто бодай раз у житті – чи взимку з рушницею за плечем – ходив перелісками по заячому сліду, чи влітку збирав у козубку гриби або ягоди, того назавжди заполонили і задумливий шепіт крислатих дубів, і прохолода лісових озер, незаймана чистота залитих сонцем галявин (Остап Вишня).
Словник української мови (СУМ-20)